Шановна українська родино,
Сьогодні ми відзначаємо свято, яке чи не найбільше єднає українців світу – свято Шевченка.
Тарас Шевченко народився на українській землі, але належить до тих людей-світочів, що стають близькими для всього людства.
І хоча жив Шевченко більше 150 років тому, сьогодні слова і думки поета залишаються актуальними.
Вони є невіддільними від наших думок. Саме тому ми, українці, так по-особливому ставимося до Шевченка.
Шевченко - це уособлення любові до життя та бажання жити гідно.
Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас і навколо нас – у піснях, в краєвидах, у думках і бажаннях щастя і любові.
Прикладом того, що поезія Шевченка потрібна нашому народові навіть у найважчі часи є образ першого героя Небесної сотні Сергія Нігояна.
Напевно кожен з вас пам’ятає молодого хлопця із Кобзарем в руках, який став першою жертвою розстрілів на Майдані.
Чому він читав Кобзар? Що шукав там? Що знайшов? знайшов правду бо:
- нічого, не змінилося в ментальності новітніх російських «царів». Їм не указ: ні міжнародне право, ні осуд світом, ні воля тих, кого вони вирішили «ощасливити»;
- нічого, не змінилося у світовій ментальності
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
- нічого не змінилося у намірах завойовників зламати і поневолити людину. Прикладом чого є Надія Савченко, порушення людських прав в Криму;
Але найактуальнішим для нас залишається заклик Великого Кобзаря «обнімітеся, брати мої».
Нашою відповіддю на всі загрози сьогоднішнього дня має бути єдність – єдність української нації, консолідація всього українства навколо вищої цінності – утвердження суверенної, незалежної, демократичної, правової України.