Наша Конституція опирається на багатовіковий історичний досвід та українську конституційну традицію. Їх коріння бере початок з «Руської правди»  Ярослава Мудрого та Конституції Пилипа Орлика 1710 року, яка, на думку істориків, є першим європейським конституційним актом у сучасному розумінні.

Прийнята у 1996 році Конституція України у ключових своїх положеннях базується на цих історичних документах. У частині визначення прав та свобод людини вона вважається однією з найпрогресивніших у світі. Разом з тим досвід державного будівництва впродовж років, що минули з часу прийняття Основного Закону, засвідчив - Конституція України в сучасних динамічних історичних умовах потребує певних змін.

Деякі її норми, зокрема у частині судової влади, розподілу владних  повноважень стали причиною розбалансування та серйозної кризи влади, а відтак - об'єктом обгрунтованої критики як всередині країни так з боку міжнародного співтовариства.

Конституція - це жива матерія, яка існує та розвивається разом з державою. Українське суспільство з кожним витком історії, з кожною новою революцією, виходить на новий рівень розвитку і стає більш демократичним. Сьогодні українці не можуть дозволити судовій владі бути залежною від виконавчої, не можуть дозволити прокурорам і суддям бути корумпованими та недоторканими водночас, не можуть залишити без уваги питання нераціонального розподілу владних повноважень та антикорупційної політики.

У ці дні багато розмов точиться навколо того, можна чи не можна змінювати Конституцію, варто чи не варто вносити поправки та, відповідно, корегувати основний закон держави у час бойових дій та збройного конфлікту.

Стаття 157 Основного закону каже «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України».

Цих принципів ніхто не переглядає.

Зараз Україна проходить чи не найважче за часи своєї незалежності випробування – випробування на єдність та територіальну цілісність, однак також випробування на відповідність сучасним світовим реаліям та поступ в майбутнє держави в цілому.

Це серйозний крок, який має опиратися на консолідовану  волю народу. В основі конституційних змін має бути закладено принцип суспільного консенсусу, об'єднання політичних та громадських сил навколо ідеї розвитку країни, усунення чинників напруження в державі.

Ми змінюємо нашу державу, тому закономірно повинна змінюватися і конституція. Якщо б ми цього не зробили, то далі б  жили в 2013 році без жодних надій на зміни.